Не 300 спартанців, не 26 бакинських комісарів, а 600 британських спецназівців. Вони обов’язково прилетять, і я знаю коли.
Відчуття провини часто компенсується нещирою турботою та самозаспокоєнням виконаного обов’язку. На матеріальні компенсаторні механізми пробиває лише тоді, коли з’являється відчуття провини. У австралійських колонізаторів відчуття провини до аборигенів виникло в акурат як полізло з горла. Ось з того, що уже верталося вони роздавали у вигляді фінансової допомоги та житла «немитим та нечесаним».
Але турбота це така субтильна категорія, яка не може підтримуватися довго "даючим" і нею не можна довго користуватися "беручому". Рано чи пізно настає момент коли відчуття виконаного обов’язку перетворюється у відчуття відрази і презирства до споживача дармового. І коли це настає тоді аборигенів починають відловлювати як собак, валити на землю і щеплювати. Так, їх щеплюють тим же хвайзером, що і білих, але поводяться з ними як з худобою. І ось один з британських блогерів закликав всіх селебриті піднятися і сказати своє слово. Але поки їх обуреного голосу не чути як і не видно нині жовтих жилетів у Франції, які все трощили за справедливість і свободу.
В Україні донорська допомога та кредитування це, звичайно, не те саме, що донорська допомога в Австралії для аборигенів.
В Україні це інвестиції в деградацію. У розвал освіти та науки, болонську систему, деіндустріалізацію, розбещення і розпещення і так далі. І ось коли прийде ось це хтиве почуття цікавості ефективності вкладених коштів у нашу макрофінансову стабільність, яка замилювала нам очі на деградацію, тоді на гелікоптерах до нас прилетять 600 британських спецназівців, щоб покласти автохтонів мордою у чорнозем і їх щепити. Гвинтокрили сядуть на дбайливо приготовлені вертолітні майданчики, які в рамках великого будівництва зводяться при великих лікарнях, і які поки використовуються для доставки органів небіжчиків для рятування життя заможних.
Не під снаряди російської реактивної артилерії прилетять британські військові. І це треба розуміти.
