Якщо відкинути емоції та особисте ставлення до фігурантів і подивитись на сьогоднішні події з точки зору інтересів сторін, то неозброєним оком видно обопільний інтерес у гостросюжетному політичному реаліті шоу, яке зараз спостерігає кріїна.
Президенту (або його команді), який обійняв посаду через ненависть громадян до іншого президента, зрозуміло, що при зростанні кількості розчарованих і падінні рейтингів, єдиний шанс переобратись - потрапити до другого туру з тим ненависним більшій частині суспільства попередником.
(Чого дивуватись, попередник хотів зробити те ж саме, але Бойко не потрапив тоді до другого туру.)
Політичне переслідування, або коректніше - вибіркове правосуддя з використанням недореформованих попередником судів, з одного боку консолідує електорат "ображеного", а з іншого - гуртує ненависників довкола чинного володара "булави".
За такого сценарію, в другий тур потрапляють обидва, і це є їх спільний інтерес. Ідеальними були б обставини, якби це протистояння залишилось у порядку денному до старту виборчої кампанії (з цих причин можливі дочасні президентські вибори вже цьогоріч), щоб не булого жодного шансу альтеранивним кандидатам порапити до другого туру.
Таким чином, архітектори цього політтехнологічного сценарію можуть звузити виборчу кампанією до дихотомії вибору між одним "су**м сином", як було в класика, та "іншим", коли натовп волатиме, - "Так, він су**й син, але він наш су**й син!"
Як казав Борис Єльцин, - "Голосуйте серцем!"
За такого сценарію не треба аналізувати вчинки минулого, програми дій в майбутньому, спроможність політчиних команд, відповідність усього цього потребам часу та інтересам виборців...
Ми знову зайдемо на чергове коло протистояння, де громадяни будуть глядачами на матчі "Шахтер" проти "Динамо", за результатами якого вигоди отримають Суркіс та Ахметов, а стрес - ми з вами...
Такий собі сценарій Особливо, враховуючи те, що під боком чатує той, якому тиснуть руку та обіймають...
Час покласти край "політиці серця" і дати дорогу політиці здорового глузду.
Важливо щоб почався публічний дискурс, яку країну ми хочемо отримати в результаті здійснення різних політик українською владою; яка "архітектура" держави для цього потрібна; що для цього потрібно зробити; хто це спроможний зробити; і, головно, створити платформу, через яку відібрати тих, хто спроможний все це втілити у життя. І не розбігтись після цього, а контролювати реалізацію всього того у життя...
Громадянам потрібна постійно діюча інфраструктура впливу на формування публічної політики в Україні
Іншого способу будівництва республіки людство ще не вигадало...
Сьогодні ми вперлись в дно, далі якого лише повторення історичної спіралі "неспроможної держави" (failed state) з історії України 1918-1920 рр.
Ми 30 років намагались вигадати якийсь власний унікальний метод, що завершилось лиш проїданням радянського спадку.
Україна потребує альтернативного сценарію, яким пройшли піонери в США, і сьогодні намагаються пройти в Італії, повертаючи республіку пид вплив громадян. І не важливо, хто його запустить - "батьки засновники", чи "згуртовані громадяни".
Дуже хочеться, щоб за наступні 10 років ми впорались, бо не хочеться відставати від Мойсея, який вивів ізраїльський народ з рабства за 40 років.
В нього ж тоді не було інтернету і фб, а в нас - є!
То ж маємо впоратись швидше
