Ряд західних медіа - німецькі ARD, Sueddeutsche Zeitung та Die Zeit, а також американська The Wall Street Journal - днями випустили матеріали, присвячені підривам газопроводів "Північний потік-1" та "Північний потік-2".
Головний їхній зміст – трубопроводи підірвала група українців. І це твердження вже підкріплене і конкретними процесуальними діями – оголошенням німецькими слідчими органами у розшук громадянина України, одного із передбачуваних учасників підриву. Більше того, за даними The Wall Street Journal, сам Зеленський схвалив план диверсії, але після того, як про нього дізналися американські спецслужби і зажадали його зупинити, відкликав свій дозвіл. Але виконавці його не послухали та трубопровід підірвали. Причому підкорялися наказам тодішнього головкому ЗСУ Валерія Залужного.
Україна звинувачення у підриві трубопроводу заперечує. І це є одним із небагатьох ключових питань нинішнього порядку денного, в якому позиції Києва та РФ збігаються. Москва також не вірить версії про "український слід" і заявляє, що її спеціально вигадали, щоб відвести підозру від справжнього організатора диверсії, яким, на думку російської влади, є США (Вашингтон свою причетність заперечує).
Проте, як бачимо, західні і медійні, і правоохоронні машини вже повністю йдуть у канві версії про відповідальність українців за підрив труби і навряд чи з неї згорнуть.
Ці звинувачення досить тяжкі. Як уже кажуть деякі німецькі політики, диверсія проти стратегічної інфраструктури – це, по суті, акт оголошення війни. І привід Німеччини звернутися до союзників НАТО з вимогою задіяти 5-ту статтю (надання військової допомоги у разі нападу на країну-члена Альянсу). Однак тут же уточнюють, що до України це не можна застосувати, тому що вона з країнами НАТО зараз перебуває на "одній стороні барикад". Більше того, німецька влада вже дала зрозуміти, що будь-який результат розслідування теракту на "потоках" не призведе до зміни позиції Берліна щодо підтримки України.
У зв'язку з цим звертає на себе увагу як розставляються акценти в публікаціях щодо диверсії. По-перше, чітко позначається, що США були проти підриву і, як тільки дізналися про його підготовку, вимагали зупинити процес. По-друге, з-під підозри фактично виводиться і Зеленський, який, за версією, викладеною в ЗМІ, намагався зупинити підрив трубопроводу. По-третє, крайнім роблять нинішнього посла України в Британії Валерія Залужного, який нібито й займався знищенням "потоків", хоча президент і наказав цього не робити.
Втім, ця частина фабули справи якраз і викликає найбільші сумніви. Важко уявити, щоб головком ЗСУ Залужний (близько знайомі з ним люди характеризують його як дуже обережну людину) наважився не послухатися наказу Зеленського. Тим більше якщо це вимагав Вашингтон. Тому тут є проблема. Або американці нікого ні про що не просили, а Зеленський жодних команд скасувати операцію не давав. Або Україна справді не до чого.
Але, повторимося, ці нюанси навряд чи зупинять маховик розслідування, в якому винними вже фактично позначені українці.
Чи справді це, як зараз заявляється у Німеччині, не позначиться на підтримці Берліна України?
Багато експертів саме так і рахують. З огляду на війни це сприймається як незначний епізод. Тим більше, що колишню політику німецької влади щодо нарощування імпорту газу з РФ після початку вторгнення в Україну жорстко критикували.
З іншого боку, без наслідків це може не залишитися. І посилить аргументи тих, хто виступає за активізацію тиску на Україну з метою спонукати Київ до компромісних умов миру з РФ. У тому числі через скорочення військової допомоги.
Є ця історія і внутрішньополітичний контекст. Як писалося вище, головним відповідальним за диверсію фактично роблять Залужного. Екс-главком ЗСУ, незважаючи на те, що поїхав послом до Лондона, залишається важливим чинником української політики. Опитування показують, що гіпотетична партія Залужного може посісти перше місце на виборах до Ради (якби вони проходили зараз), а в нього самого є непогані шанси перемогти на виборах президента. Тому для Банкової нині найважливіше політичне завдання - зробити те щоб екс-главком на вибори не пішов. А як і пішов, то за списком партії Зеленського.
І скандал із "Північними потоками" зі звинуваченнями на адресу Залужного (які його дискредитують в очах Заходу), не виключено, вирішенню цього завдання сприятиме. Команда президента може його використати для того, щоб "прив'язати" головкому до себе, пообіцявши захист від будь-яких міжнародних наслідків.
До речі, у політколах обговорюють конспірологічну версію, що й сама тема про причетність Залужного до підриву потоків могла з'явитися на Заході з подачі Банкової.
У деталях скандалу та його наслідках розбиралася "Країна".
Хто кому дайвер
Публікації американських та німецьких ЗМІ про нюанси здійснення вибухів, що вивели з ладу "Північні потоки", наробили багато галасу.
Як пише The Wall Street Journal, ідея підірвати "Північні потоки" народилася на вечірці українських військових та бізнесменів.
"У травні 2022 року кілька старших українських офіцерів та бізнесменів зібралися, щоб відсвяткувати чудовий успіх своєї країни у зупинці російського вторгнення під Києвом. Підстебнутий алкоголем та патріотичним поривом хтось запропонував радикальний крок: знищити "Північний потік", - пише видання.
Далі, за даними газети, бізнесмени домовилися, що вони профінансують цей проект, очолить його генерал, який має досвід у спеціальних операціях, а звітуватиме він безпосередньо Залужному. Видання пише, що на операцію українські підприємці виділили 300 тисяч доларів.
Саму операцію з підриву СП, за цією версією, здійснила українська група із п'яти-шести осіб.
Для доставки глибоководного обладнання та вибухівки використовувалася орендована парусна яхта "Андромеда". Дайвери нібито занурювалися для закладання вибухівки на глибину 80 метрів. Судно понад дві нелілі у вересні 2022 року курсувало в районі, де 26-го числа сталися вибухи, і повернулася до польського порту.
Журналісти оприлюднили імена трьох осіб, яких правоохоронці ФРН підозрюють у безпосередній причетності до диверсії. Це Володимир Журавльов, подружжя Євген та Світлана Успенські, судячи з відкритої інформації, що професійно займається дайвінгом.
У розмові з журналістами Успенська спростувала свою участь в операції та знайомство із Журавльовим, хоча у пресі знайшли непрямі підтвердження. Той деякий час після описаних подій мешкав у Польщі, проте затримати його не вдалося. У розмові зі ЗМІ Журавльов заявив, що не має відношення до всієї історії. Зазначимо, що Генпрокуратура ФРН оголосила його в розшук, ордерів щодо Успенських, третіх підозрюваних поки що немає.
Раніше The Washington Post та Der Spiegel повідомляли, що координував роботу диверсійної групи колишній в.о. командира однієї з частин Сил спецоперацій України Романа Червінського, який сьогодні перебуває під слідством в Україні в іншій справі.
The Wall Street Journal стверджує, що схвалення українського президента було отримано. Але після того, як ЦРУ нібито дізналося про наміри Києва і "попросило" припинити операцію, Зеленський наказав Залужному зробити це. Але головком наказ не виконав, і підготовка диверсії продовжилася. Сам генерал у коментарі журналістам спростував цю інформацію, назвавши її "провокацією".
Радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк у коментарі Reuters заявив, що Київ не причетний до вибухів на газопроводах, оскільки "не мав на це ресурсів". Подоляк поклав провину за те, що сталося на Росію.
Можливі наслідки
Тепер повернемось до Журавльова. Як стверджують німецькі ЗМІ, польська влада не стала його затримувати і дозволила виїхати в Україну, незважаючи на те, що правоохоронні органи ФРН звернулися з відповідним запитом. Фактично, Варшава, якщо вірити публікаціям, підіграла тут Україні. Понад те, свідчень подібної непрямої допомоги Києву з боку Польщі журналісти знайшли чимало.
Втім, основні питання в цій історії – до України та керівництва самої ФРН.
"Німецький уряд може опинитися перед необхідністю пояснень - як він міг продовжувати надавати багатомільйонну військову допомогу країні, яка підірвала важливу частину його власної енергетичної інфраструктури?" - пише Sueddeutsche Zeitung.
"Атака такого масштабу - достатня причина, щоб задіяти положення про колективну оборону НАТО, - сказав WSJ високопосадовець, знайомий з ходом розслідування. - Але наша критично важлива інфраструктура була підірвана країною, яку ми підтримуємо масивними постачанням зброї та мільярдами готівки".
"Перекональні докази" причетності України до руйнування "Північних потоків" б'ють за Зеленським та позиціями України в Німеччині, пише британський оглядач Оуен Метьюс у колонці для журналу Spectator.
На думку Метьюса, "викриття припадають на невдалий для Зеленського час".
"Відмова від дешевого російського газу відіграла ключову роль у перетворенні економіки Німеччини з однієї з найдинамічніших у Європі на найзастійнішу: за прогнозами, у 2024 році зростання складе всього 0,1 відсотка. Громадська думка Німеччини неухильно зміщується у бік підтримки миру в Україні та обмеження використання ракет і снарядів, що поставляються Німеччиною. Права партія AfD хоче якнайшвидше відремонтувати газопровід «Північний потік» і відновити роботу єдиної гілки, а ліва партія BSW закликала негайно припинити всі постачання зброї Києву «у зв'язку з викриттями», - пише.
При цьому, на його думку, важко вірити в історію з "непідкоренням" Залужного Зеленському. Метьюс упевнений, що таким чином на Заході "допомагають прикрити Зеленського". Також він вважає недостовірним, що Україна зважилася на диверсію всупереч позиції ЦРУ, про що також повідомлялося у згаданій статті.
Водночас, представник уряду ФРН Вольфганг Бюхнер 14 серпня заявив, що хід розслідування підриву СП не вплине на підтримку Берліном України.
"Це дві різні речі, які не мають жодного стосунку одна до одної", - цитує його агентство DPA.
Джерело в дипломатичних колах вважає, що "в моменті" тема "українського сліду" в підриві "Північних потоків" не позначиться на Німеччині та Україні, проте наслідки можуть бути в майбутньому.
"Занадто великі ставки зроблено у війні в Україні, а тому підтримку буде продовжено. Та й слідство не факт, що йтиме швидко. Але це (заяви про причетність України до диверсії - Ред. ) подання для тих сил у Німеччині, хто каже, що Києву не можна беззастережно довіряти і взагалі потрібно не постачати зброю нарощувати, а добиватися якнайшвидшого світу. ", - каже джерело.
Меч для Зеленського та Залужного
Зазначимо, що імена підозрюваних у підриві виникли в ході саме німецького розслідування. Спочатку кримінальні справи у зв'язку з інцидентом порушили також Швеція та Данія (ну і Росія, звичайно), проте на початку 2024-го перші дві країни припинили слідчу роботу через нібито розбіжності юрисдикцій. Однак німці продовжують з'ясовувати обставини події. А Росія, спираючись на публікації американського журналіста Сеймура Херша, заявляє, що трубопроводи підірвали американці (Вашингтон це заперечує).
Політолог Руслан Бортник вважає, що генпрокуратурі ФРН не дадуть "утопити" справу західноєвропейським акціонерам СП.
"Варте питання страхових виплат, відшкодування збитків, майбутнього цих труб... Думаю, компанії, що вклалися в будівництво газопроводів, закулісно впливають на ситуацію, тому Німеччині не вдається зробити, як у Швеції та Данії", - коментує експерт "Країні".
Нагадаємо, до акціонерів консорціуму, створеного в 2005 році для проектування, будівництва та експлуатації СП, входили, окрім російського "Газпрому", також енергетичні німецькі компанії Wintershall Dea AG і PEG Infrastruktur AG (E.ON), голландська інфраструктурна компанія NV Nederlandse Gasunie та французька енергетична компанія ENGIE.
На думку Бортника, німецька влада, однак, змушена поводитися акуратно, щоб не викликати політичну кризу всередині країни і не дати ходу звинуваченням на адресу України.
"Все одно, виходячи з цієї серії статей, виходить, що вся відповідальність лежить на Україні. Американські спецслужби нібито знали, але не змогли зупинити, чи європейці були в курсі, чи ні. І все ні до чого. А на українській стороні преса вказує на представників військово-політичного керівництва, хай навіть хтось перейшов на іншу роботу. Це може повиснути як дамоклів меч. німецькими колегами. Але вже сьогодні може знизитись довіра німецьких ділових кіл до української влади", - коментує Бортник.
Водночас у скандалу можуть бути і внутрішньополітичні наслідки.
Не в тому плані, що інформація про причетність до підриву потоків якось вдарить по рейтингах Зеленського чи Залужного. Навпаки – для української громадської думки вона зіграє, скоріше, у плюс.
А ось по відношенню до Залужного на Заході і особливо в ЄС це може бути серйозний удар. Організація диверсії на об'єкті стратегічної інфраструктури країни НАТО - все ж таки тяжке звинувачення, яке, м'яко кажучи, не привертає довіри.
Не виключено, що цей момент буде використаний Банковою для того, щоб переконати Залужного відмовитися від участі у виборах після війни. Або ж схилити його до участі у них за списками партії Зеленського. За даними опитувань, партія екс-главкому може зайняти перше місце на виборах до Ради, а сам він має шанси перемогти на виборах президента. Тому не допустити цього – найважливіше внутрішньополітичне завдання Офісу президента. І скандал із "Північними потоками" у її вирішенні може допомогти.
Більше того, існує навіть конспірологічна (хоча і без будь-яких вагомих доказів) версія, що сама тема із причетністю Залужного до підриву "потоків" з'явилася в західних ЗМІ не без участі Банкової.
"Зверніть увагу - перша публікація про те, що Залужний причетний до підриву "потоків" з'явилася в західних ЗМІ ще влітку минулого року. Далі ця версія отримала у ЗМІ розвиток у листопаді 2023 року, коли почало обговорювати питання про відставку Залужного. Причому тоді ж у У публікаціях західних медіа з'явився і новий "співучасник" підриву - екс-розвідник Роман Червінський, з яким вже давно ворогує Офіс президента. скандал у Зеленського використовуватимуть у своїх інтересах, щоб спробувати переконати Залужного не йти на вибори самостійно", - каже джерело.
