Аналізуємо ситуацію на 533 день війни в Україні.
Ситуація на фронті
Один із пріоритетних зараз напрямків - Куп'янське, де росіяни продовжують атакувати. Мабуть тому туди прибув учора командувач Сухопутними військами Олександр Сирський. Він провів наради з командирами.
Як учора заявляв сам Сирський, метою РФ на цій ділянці є розсікти українське угруповання та вийти на Куп'янськ.
За даними Генштабу ЗСУ, минулої доби росіяни на даній ділянці атакували на північ від Сіньківки, а також на північний схід від Іванівки. Українські та російські військові паблики підтверджують бої під Сіньківкою, яка знаходиться за шість кілометрів від Куп'янська. Росіяни атакують село з Лиману 1-го та Ольшани.
За версією України, росіяни не просунулися, в РФ заявляють про захоплення низки опорних пунктів.
Сам Куп'янськ також під вогнем. Опівночі на нього скинули авіабомбу ФАБ-250, пошкоджено будівлю міськради. Із району Куп'янська після цього оголосили обов'язкову евакуацію, повідомляє ОВА.
.jpg)
Також в Україні фіксують, що від Куп'янська та до Бахмуту Росія збільшила кількість обстрілів.
"За останній місяць сумарна кількість обстрілів на Куп'янському, Лиманському та Бахмутському напрямках дуже зросла. У липні протягом тижня було 6-6,5 тисяч обстрілів, протягом минулого тижня – 9 тисяч обстрілів", – заявив представник Нацгвардії Руслан Музичук.
За його словами, РФ не відчуває "снарядного голоду".
Також активно застосовується авіація, протягом останніх тижнів щодобово відбувається понад 50 авіаційних обстрілів, інколи ж і понад 80.
Під Бахмутом російські паблики повідомляють про свою контратаку в районі Клещеївки та просування на південь від села - на позиції, які раніше відбила Україна. Навіть пишуть про "наступний перелом" на цьому напрямі, де раніше активно наступали ЗСУ. Київ цього не підтверджує, а Генштаб заявив про поступ на південь від Бахмута.
Українські військові з цієї ділянки повідомляють, що росіяни почали обстрілювати українську техніку з ракетних комплексів "Вихор", встановлених на гелікоптери. Це дозволяє бити з відстані, не входячи до зони роботи української ППО, повідомив представник "Азова" Максим Жорін.
"Досі вони можуть дозволити собі цілу добу бити з артилерії за позицією, яку втратили або не можуть повернути. Тисячі снарядів за добу – і позиція просто перестає існувати.
Так, ми знаходимо і за таких умов способи вибивати ворога з позицій і наступати. Але дуже небезпечно себе обманювати та заспокоювати", - також повідомив Жорін.
Що стосується Південного фронту, то Генштаб ЗСУ сьогодні заявив про просування ЗСУ на Врем'євському виступі. А саме у напрямку Урожайного, на південь і на південний схід від Старомайорського.
Про просування ЗСУ під Урожайним учора повідомляли російські паблики. Але сьогодні "глава ДНР" Пушилін заявив, що українські сили відійшли на вихідні рубежі (але Україна, як бачимо, це спростовує).
На Оріхівському напрямі, де ЗСУ вчора мали поступ, росіяни контратакували, повідомив сьогодні зранку український Генштаб. Вони намагалися просунутися північ від Работино (як заявляє командування ЗСУ, безуспішно).
До обстрілу. Вночі РФ вдарила по Україні десятком "Шахідів", збити вдалося сім із них. Три решти вдарили по нафтобазі під Дубно на Рівненщині.
Також вночі була атака 13 безпілотників на Росію та Крим.
За даними російського міноборони, два БПЛА, що летять у напрямку Москви, збиті над Малоярославським районом Калузької області та над територією Одинцовського району Підмосков'я.
Закривалися московські аеропорти Домодєдово та Внуково. Через це турецький літак, який летів із Анкари до Москви, вимушено посадили у Санкт-Петербурзі, повідомляють російські паблики.
Поблизу Севастополя були вражені два дрони, ще дев'ять пригнічені засобами РЕБ та впали у Чорне море. Стверджується, що постраждалих та руйнувань немає.
Телеграм-канали повідомили, що ці безпілотники намагалися атакувати військовий аеродром у Новофедорівці.
Контрнаступ та позиція Заходу
Складна ситуація з контрнаступом ЗСУ породжує нові песимістичні публікації в західній пресі.
Очікування, що не виправдалися, "затьмарюють настрої" в Україні і викликають "почуття колективного розчарування", пише Washington Post. Після невеликих успіхів українського контрнаступу, український "нарратив про єдність та нескінченну наполегливість почав руйнуватися", вважає газета.
"Кількість загиблих - незліченні тисячі - збільшується щодня. Мільйони переміщених осіб і не бачать можливості повернутися додому. У всіх куточках країни мирні жителі виснажені серією недавніх російських атак... Українці, які потребують добрих новин, просто не отримують їх", - йдеться у статті.
Видання публікує думки українців як цивільних, так і військових. Один із солдатів, які втратили ногу після того, як настав на міну, розкритикував мобілізацію, коли "всіх беруть і відправляють на передову без належної підготовки". "Я не хочу бути в компанії невмотивованих людей", - заявив 52-річний Руслан.
Інший солдат Віктор розповів, як важко даються штурми російських позицій.
"Останній бій був виснажливим. Якось його підрозділу знадобилося сім годин, щоб просунутися вперед всього на 400 метрів, за його словами, тобто приблизно на чверть милі. І це було досить швидко", - пише WP зі слів військового.
Також наводиться розповідь військового медика з Естонії, яка розповідає, що від багатьох тіл загиблих солдатів "залишається 15%".
Багато похоронок приходить до провінції.
Пекар Алла зі Сміли розповіла, що щодня продає солодощі для поминок батькам, які влаштовують похорон для своїх дітей, які загинули на фронті.
На початку війни, за її словами, "люди були єдиними". "Вони зголосилися добровольцями, готували їжу один для одного і доставляли їжу солдатам. Тепер, за її словами, виникає почуття колективного розчарування", - йдеться у статті.
Як уже писали американські ЗМІ днями, це почуття є і в політичній верхівці США, для якої відсутність значних результатів на полі бою обіцяє нові складнощі з українського питання.
І, судячи з того, що відбувається, Вашингтон намагається активно протидіяти негативним сценаріям.
Сьогодні найвище військове командування України провело переговори з вищим військовим командуванням США. Склад учасників наради був безпрецедентним за представництвом.
З українського боку, окрім голови Офісу президента Єрмака та головкому Залужного, зібралося все військове командування: командувач Сухопутними військами Сирський, командувач напрямком "Таврія" Тарнавський, міністр оборони Рєзніков, його перший заступник Павлюк, командувач Повітряних сил Олещук, голова ГУ Півненко та голова Держприкордонслужби Дейнеко.
З американської сторони - міністр оборони США Остін, голова Об'єднаного комітету начальників штабів США Міллі та радник президента з питань нацбезпеки Салліван.
Без деталей повідомлялося, що сторони обговорювали ситуацію на фронті, постачання зброї та прикриття України від атак із повітря. Очевидно, що центральною темою стала ситуація з контрнаступом. І неважко припустити, що Київ при цьому наголосив на необхідності збільшити постачання озброєнь.
При цьому в США дають зрозуміти, що чекати різкого зростання постачання не варто - Вашингтон дав Україні все, про що вона просила. Про це заявив представник Білого дому Джон Кірбі в інтерв'ю CNN.
"У місяці, що передували контрнаступу, ми виконали всі заявки з українського списку покупок". що важливіше, ми даємо їм інструменти та зброю, які їм потрібні для прориву цих ліній (оборони)", - сказав Кірбі.
За його словами, Київ розуміє, що з початком осені маневрувати, застосовувати дрони та системи ППО стане складніше. Він навів слова Зеленського, що поки що просування дається не так швидко, як хотілося б.
"Вони дуже відважно борються кожного божого дня і домагаються прогресу. Це не заморозка, не патова ситуація. Поки що все рухається не так швидко, як хотів би Зеленський, але вони добиваються деякого прогресу", - сказав Кірбі.
З цих слів можна зробити висновок, що США зараз отримали від України якийсь новий "список покупок", але чи зможуть вони його надати - поки що про це сигналів немає. При цьому в словах Кірбі читається теза про те, що все необхідне вже надано, і для нових поставок потрібний суттєвий прогрес на фронті.
Причому, зважаючи на все, він необхідний, щоб якраз політично обґрунтувати нові програми озброєння України. У США цього тижня активно пишуть про те, що Байден уже готується запросити у республіканського Конгресу нові суми на зброю для Києва.
Politico повідомляє, що Байден може звернутися до конгресменів вже сьогодні. Як повідомляє Bloomberg, може йтися про 13 мільярдів доларів на оборону, куди буде включена і допомога Україні (поки невідомо, на яку суму).
Як пише агентство, пропозиція Байдена може викликати "конфронтацію з республіканцями, менш схильними надавати подальшу фінансову підтримку війні в Україні".
Проблеми фронту
Продовжуючи тему ситуації на фронті - цікаве інтерв'ю з цього приводу дав український снайпер із позивним "Дідом", який воює під Бахмутом. В ефірі політолога Юрія Романенка його представили як Костянтина Прошинського (це псевдонім).
Боєць докладно розповів про своє бачення положення ЗСУ та російської армії.
1. Мобілізація. На його думку вона проводиться неправильно. На фронт надсилають новобранців, яких ніхто не навчав, причому часто бувають старше 50 років і з цілим букетом захворювань.
Причому командири регулярно віддають накази відправляти цих ненавчених людей у бій, не надаючи навіть кількох днів для навчання безпосередньо в передових частинах (на чому наполягають молодші командири, яким з цим поповненням доведеться воювати).
За розповіддю Прошинського, серед нещодавно надісланих під Бахмут новобранців "наймолодшому" було 52 роки. Серед інших були хворі на туберкульоз, гепатит і цукровий діабет. Цих людей мобілізували, дали переночувати у військкоматі і наступного ранку відправили під Бахмут.
Багато хто з таких новобранців після першого ж бою, де вони спостерігають "повну дупу", пишуть відмову від участі в бойових діях, причому їх не лякає жодна відповідальність.
Прошинський каже, що написання відмови від участі у бойових діях не тягне за собою кримінальної відповідальності, оскільки це не дезертирство. Далі заявника зобов'язані перевести в роту забезпечення, і незабаром такі роти "нараховуватимуть тисячі людей".
Також він виступив проти заборони на виїзд чоловіків за кордон – як під час так і після війни. На думку військового, загалом "жорстка мобілізація" не стане умовою перемоги, тому що "ми війни у Росії кількістю не виграємо ніколи".
2. Відсутність ротації. Військовий каже, що на фронті воюють "одні й самі бригади", і люди не виводяться з передової по півроку і більше. Тоді як за західними стандартами їх можна тримати у зоні бойових дій не більше трьох місяців.
Прошинський дивується, чому за загальної чисельності ЗСУ в один мільйон, на передовій воює близько 300 тисяч осіб (снайпер заявляє, що це відкриті дані).
3. Поведінка командирів середньої та вищої ланки. За словами Прошинського, багато хто з них намагається влаштувати на позиціях "міні-Сталінград", змушуючи йти в лобові штурми добре укріплених російських позицій.
Він розповідає про те, як його підрозділ намагалися відправити в атаку, де до висотки росіян потрібно було йти 7 кілометрів відкритою, пристріляною противником місцевості. Дуже часто така відстань бійці повзуть кілька днів, причому часом доводиться ні з чим повертатися назад.
Причина цього, як бачить військовий, у тому, що армія заощаджує військову техніку, і вибити потрібну кількість танків, БМП, мінометів для штурму вкрай складно. Часто в атаку відправляють лінійні стрілецькі частини, озброєні лише автоматом, з мінімальним приданим важким озброєнням.
Таку ситуацію він пояснює встановленням на економію важкої техніки.
"Якщо підбили техніку - це близько двохсот рапортів у чотирьох примірниках треба написати та відправити... За загиблу людину - заповнити два папірці", - каже Прошинський. За його словами, через таку бюрократію штабних військових називають "УПА" - "українська паперова армія".
При цьому, за його словами, в армії відчувається дефіцит навіть набоїв до стрілецької зброї.
4. Армія РФ почала воювати якісніше. Спершу вони частіше використовували лобові атаки, зазнаючи великих втрат. Наразі вони атакують групами 6-12 осіб.
Вони почали вже пристосовуватися до нашої методики ведення боїв. Наша методика досить успішна - як мінімум була. Але зараз ми десь зрівнялися. ", - каже він.
Війська противника, крім іншого, розосередили свою логістику. І, наприклад, використовують квадроцикли для підвезення своїм частинам їжі та боєкомплекту. "Втрачати на них снаряди ніхто не буде. Він підлітає, розвантажився і летить назад. Ми подивилися - прикольна річ, і теж почали закуповувати квадроцикли", - розповідає Прошинський.
Також росіяни, за його словами, почали використати тактику в'єтнамської війни. Вони в "зеленці" роблять поглиблення на 2-3 людини, які сягають коріння дерев.
Якщо до їхніх позицій наближаються штурмові групи ЗСУ, росіяни "йдуть під коріння" і викликають мінометний вогонь. Штурмовики зазнають втрат і починають відхід, а росіяни, що сховалися під корінням, залишаються неушкодженими.
Потім військові РФ виходять з укриття і починають добивати відходить групу ЗСУ з кулемета.
Також у росіян "набагато більше дронів, ніж у нас", у тому числі "Орланів", які досить ефективні. "Його не чути, не видно - тільки вночі по вогниках. Він дуже добре веде розвідку та чітко наводить", - каже Дід.
У противника побільшало переносних систем радіоелектронної боротьби.
5. Прошинський вважає, що Росія ще не використала проти України багато з того, що має.
"Якщо, умовно кажучи, на Київ летить 30 ракет, і ми їх збиваємо. А раптом на Київ полетить в один день 300 ракет. Або 500 "Шахидів" одразу з усіх боків. Тоді ситуація буде дещо інша, м'яко кажучи. Тому вони могли зробити досить багато всього, але не роблять", – каже військовий.
Із цього він робить висновок, що росіяни зараз не схильні воювати далі, ніж за утримання нинішньої лінії фронту. І цим, на думку Діда, швидше за все, і закінчиться війна (детальніше до його позиції про закінчення війни ми ще повернемося нижче).
Війна до переможного чи "корейський" варіант?
Щодо закінчення війни – Україна продовжує сигналізувати, що на прямі переговори з Росією не піде. І жодного заморожування по лінії фронту не сприйме.
Глава МЗС Дмитро Кулеба заявив сьогодні італійській газеті Corriere della Sera, що переговори з Путіним можливі лише через посередника і лише після виведення російських військ.
"Ми можемо вести переговори з Росією після виведення їхніх військ з наших земель, але не з Путіним. Ця мета може бути досягнута за допомогою суміші війни та дипломатії. Наші генерали займаються першим, їх завдання підштовхнути росіян до відступу та розуміння, що краще говорити, чим битися. Я дбаю про дипломатію та діалог, коли це можливо", - сказав Кулеба.
Щоправда, цього ж інтерв'ю міністр припустив, що переговори можуть розпочатися і до виходу росіян. "Можливо посередництво третьої сторони за умови, що росіяни готові піти", - сказав Кулеба.
На запитання журналіста, чи можна сьогодні розпочати переговори (тобто до виведення військ РФ) він відповів, що "це залежить від обставин".
"Перед висновком ми хотіли б бути впевнені, що це серйозно, а не обман, щоб потім повернутися і знову напасти. Я розумію ці питання та їхню логіку, але не можу дати однозначних відповідей, бо їх не існує, на карту поставлено життя мільйонів людей", - сказав глава МЗС України.
Тобто загалом Україна не відкидає переговорів до виведення російських військ, хай навіть через посередників.
При цьому голова фонду "Повернися Живим" Тарас Чмут припускає затяжну війну, за якої доведеться мобілізувати ще сотні тисяч чоловіків.
Він пояснює, що рано чи пізно доведеться провести ротацію бійців, які вже давно перебувають на передовій.
"Той рівень втрат, який є, він вибиває людей. За пораненнями, здоров'ям. І це зараз тотальна проблема: люди які рік-півтора в окопах на передовій фізіологічно потребують відновлення. Щоб це зробити, їх потрібно кимось у цих окопах замінити. А це сотні тисяч людей, яких доведеться мобілізувати. На додачу до тих, хто є, тому що вони не вічні. А це означає, що з нас трьох когось точно заберуть. А потім другого, потім третього", - каже Шмугають.
Він вважає, що уникнути цього дозволить лише якийсь непередбачуваний чинник на кшталт смерті Путіна. "Якщо все йде так, як зараз. Вже півтора роки. Може ще півтора буде. А це вже три. А до цього вже дев'ять. Так це може перетекти у мляву війну на десятиліття", - каже Чмут.
Водночас серед військових, як уже говорилося вище, звучить думка, що конфлікт може бути заморожений по нинішній лінії фронту.
Вже цитований снайпер ЗСУ Прошинський заявив, що "нормально сприйме" перемир'я з фіксацією кордону по лінії розмежування, відповідаючи на запитання, як армія поставиться до такого варіанта подій (раніше саме позиція армії за "війну до переможного кінця" називалася одним із головних аргументів проти"). корейського сценарію" та заморозки конфлікту).
"Говорю від себе та від хлопців, з якими я говорив: ми абсолютно нормально це сприймемо. Я весь час ставлю питання, коли приїжджаю на ротацію, що для вас перемога? Перемога має виходити з цілей, які Путін собі поставив. Хіба метою Путіна було відібрати території?Я думаю, ні – зруйнувати державність, зробити так, щоб України не існувало.І ми її вже не втратимо.Ми можемо втратити частину якоїсь галузі теоретично, до цього потрібно бути готовим, але ми не втратимо нашу державність як країни "І я не думаю, що армія це не зрозуміє. Не можу говорити за всіх, але не думаю, що армія за такого варіанту розгорнеться і піде на Київ зносити уряд. Я не вірю в цей сценарій", - сказав Прошинський.
Військовий вважає, що Україна зараз не має шансів вийти на кордони 1991 року.
"Ми зустрічалися з великими погонами, іноді присутні на великих нарадах. Заговорили вже після наради про перспективи, як треба Батьківщину любити, звичайно, знову межі 1991 року, все інше. Я говорю так: хлопці, батьки-командири, дивіться - я не бачу на сьогодні (зі своєї маленької позиції на якійсь ділянці фронту я не знаю, звичайно, всього), я не бачу жодного шансу вийти не те що на межі 1991 року, але вийти на кордони 24 лютого. Так, можливо, завтра нам дадуть підводні човни, які зі степів вийдуть, авіаносці підійдуть, ескадрильї тисячі літаків полетять і всіх бомбардувати будуть.Можливо. наше завдання – утримати те, що є зараз, по можливості просунутися.І ми просунемося по-любому, як глибоко – складно сказати. Але про якісь межі 1991 року – я не знаю, про що йдеться. популізм завжди був приємний, особливо у нас, але я поки що варіантів не бачу", – сказав він.
Які перспективи "корейського сценарію"?
Про те, що відсутність значних успіхів у наступі може призвести до посилення в українському суспільстві настроїв щодо якнайшвидшого припинення війни хоча б за "корейським сценарієм", "Країна" вже писала.
Наразі цей тренд відзначають вже й західні ЗМІ (вище ми наводили витяги зі статті "Вашингтон пост").
Однак, щоб закінчити війну хоча б "корейському сценарію" (заморожування через перемир'я по нинішній лінії фронту), лише змін настроїв у суспільстві і навіть армії недостатньо.
Потрібні ще як мінімум три складові.
Перше – зміна позиції українського військово-політичного керівництва, яка заявляє, що мета України – війна до виходу на межі 1991 року.
Щоправда, судячи з витоків у західних ЗМІ, позиція ця вже не залізобетонна. За їхніми даними, на нещодавній зустрічі у Джидді Київ тему про виведення російських військ як про головну умову для початку переговорів не педалював. Українська влада, втім, це спростувала.
Але не виключено, що диму без вогню немає. Чи може позиція України щодо неприйнятності "корейського сценарію" зміниться? Теоретично так. Якщо наступ ЗСУ не принесе відчутних результатів і якщо, тим більше, баланс сил на полі бою зміщуватиметься на користь РФ, то між затягуванням війни "у довгу" та її швидким завершенням за "корейським сценарієм" українська влада може обрати останній варіант. Імовірність цього не 100-відсоткова, але є.
Головним аргументом у цьому випадку для Зеленського може стати загроза дестабілізації та деморалізації суспільства та армії у разі затягування війни. Тим більше, що вже зараз, як бачимо, ознаки втоми українців від війни починають виявлятися дедалі сильніше. Крім того, влада навіть "корейський сценарій" може представити як перемогу України - державність збережена, війна припинена, країна йде до вступу до ЄС.
Але, звичайно, таке рішення Зеленський навряд чи прийматиме самостійно, без узгодження з союзниками.
А тому другий найважливіший чинник – позиція Заходу.
На поширену думку, саме західні союзники навесні минулого року відмовили Зеленського йти на підписання швидкого миру з Путіним. І зараз їхня позиція солідарна з офіційною позицією Києва – жодних перемир'їв ціною збереження контролю РФ над частиною української території. Чи може вона змінитись? Так. І про це прямо пише західна преса, яка вказує на те, що у разі відсутності успіхів українського наступу тиск на Київ з метою укласти перемир'я з РФ буде великим.
Один із головних факторів – наближення передвиборчої кампанії у США.
Продовження війни з дуже туманними перспективами, зате з загрозою ескалації та втягування в неї безпосередньо Америки, напевно, буде використано Трампом як один із головних аргументів проти Байдена. А тому Білий дім може змінити свою позицію і, як мінімум, не перешкоджати висновку перемир'я, якщо до нього будуть готові обидві сторони.
І тут виникає третій ключовий момент – якою є позиція Росії.
В Україні поширена думка, що завдання Кремля та Путіна - швидке перемир'я за "корейським сценарієм", з фіксацією вже досягнутих завоювань, включаючи сухопутний коридор до Криму.
Але чи це так насправді? Із цього приводу є різні версії.
За однією з них Путін насправді припиняти війну не хоче (навіть за "корейським сценарієм"), а має намір перевести її тимчасово в режим низької інтенсивності, з поступовим нарощуванням свого військового потенціалу для відновлення наступальних дій. Аж до досягнення тих цілей, які Путін спочатку ставив – гарантії не вступу України до НАТО як мінімум і як максимум – отримання контролю над зовнішньою та внутрішньою політикою країни, а також досягнення певних глобальних домовленостей щодо зміни світового порядку.
Ще одним можливим мотивом Путіна продовжувати війну і не йти на "корейський сценарій" називається прагнення підіграти на виборах Трампу, давши можливість критикувати Байдена з "антивоєнних" позицій.
Водночас поширена думка, що Путін все ж таки налаштований закінчити війну за "корейським сценарієм", якщо на те буде згода Києва та Заходу.
По-перше, війна йде для Росії важко, військово-промисловий потенціал Заходу розкочегарується і яке співвідношення сил через рік-два невідомо. Ризики для РФ великі.
По-друге, непроста та соціально-економічна ситуація. Поки влада утримує її під контролем, але, що буде через рік-два, ніхто точно сказати не може. Зрозуміло, що війна здоров'я економіці не приносить. Тим більше, що відхід у довгу війну передбачає нові хвилі мобілізації, чого у Кремлі явно хочуть уникнути, щоб не збільшувати соціальну напругу всередині країни.
По-третє, заколот Пригожина показав і ризики у внутрішній політиці та неоднозначну ситуацію в російських елітах.
По-четверте, як свідчить досвід президентства Трампа, навіть якщо він і виграє вибори знову, далеко не факт, що це якось змінить політику США щодо Росії. Тому варіант того, що Путін буде готовий на якнайшвидше перемир'я, також не виключено.
Але для того, щоб перемир'я відбулося, повторимося, потрібна згода всіх трьох фактичних учасників процесу – України, Заходу та Росії. І прийти до цього буде непросто.
